Мандруючи інтернетом Трикстер потрапив на цікаву, навіть в деякій мірі провокаційну, статтю про те, що українці і росіяни генетично мають дуже мало спільного. Після статті читайте коментарі.
Трикстер не знайшов, тому скопіював з форуму нової української еліти
Народний Оглядач.
ТеперТрикстер процитує сам себе:
Змішування багатьох кровей за всіма правилами генетики дає сильне потомство. Не дивно, чому росіяни в основному такі вперті, войовничі і непосидючі. Доказом цього є величезна територія, яка була б ще більшою, якщо б імператор Олександр II не віддав за безцінь Аляску та інші північноамериканські колонії аж до самої Каліфорнії (тут далась взнаки саме слов'янська кров і широта натури: "Забирайте!"). Також це пояснюється тим, що працювати росіяни в основному не люблять. Освоєння земель потребує великих трудових витрат. Чому не люблять працювати? Знову ж це пояснюється генетикою. Прагнення дослідника, допитливість і спритність мисливця, рибалки у росіян сильніші за осілий спосіб життя і любов до землі, яка більш притаманна для українців. У осілих народів загалом вищий культурний рівень. Тому українці краще співають і танцюють, cильніше кохають. Так що тут все логічно.
Така моя думка. Позиція авторів статті підкреслює тільки духовну і культурну розвиненість українського етносу, забуваючи дослідити сторону матеріальну і практичну, про яку кажу я.
А тепер, до чого я веду.
Наголошуючи на генетичних відмінностях, чим ми тішимось? І наостанок...
Трикстер, наприклад, вважає, що В.В. Путін - за походженням з вепсів. Ве́пси (застаріле — чудь) — фіно-угорський народ.
Враховуючи, що фіни і угорці - то європейські нації вже давно і за всіма ознаками, можна зробити висновок, що у фіно-угорських народів генетично закладений більший потенціал, ніж у слов'ян.
Підтвердженням того є той самий фіно-угр Путін - найефективніший політик сучасності.
І найнебезпечніший, у світлі останніх подій.
В архіві онлайн версії газети цього трактатуХто такі українці?
Українці та росіяни на кровному рівні – не рідні брати
Ще років двадцять за таке вченим “перекривали кисень” – звільняли, заарештовували. А нині за це можна дістати й національну премію! І знаєте, що цікаво: коли сьогодні певні політичні сили бомбують українців, що “ми з росіянами – брати і майбутнє у нас - спільне”, російські й наші науковці доводять протилежне. Причому на генетичному рівні – не брати ми, ні!
То що спільного і відмінного між українцями та росіянами? Це ми вирішили з’ясувати з директором Українського інституту клінічної генетики, доктором медичних наук, членом - кореспондентом АМНУ, професором Оленою Гречаніною, кандидатом політичних наук, істориком Олександром Палієм, завідувачем відділу регуляторних механізмів клітини Інституту молекулярної біології і генетики НАНУ, академіком АМНУ Віталієм Кордюмом, етнологом, кандидатом історичних наук, провідним науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАНУ Василем Бал ушком.
МИ – НЕ БРАТИ.
БРАТИ – НЕ МИ
– Олено Яківно, ви стали лауреатом Національної премії України за розшифрування геному українця, то вже знаєте, чи ми з росіянами різні?
– Ми вивчали геном українця на запрошення відомого російського фахівця з молекулярної генетики професора Миколи Яновського. І в межах спільної роботи з’ясувалося, що гени в нас на певній ділянці різні. В українців переважають європеоїдні гени і трошки більш як 2% - азійських.
Ми з росіянами близькі в тому, що в наших народів є фіно-угорське коріння. І хоча азійських коренів у нас мало, та вони домінантні в тому, що українці – темноволосі, не цілком білошкірі, кароокі, вищі ніж середнього зросту, міцні.
– Нині в середовищі російських учених відродили дослідження, які виводять походження росіян від фіно-угрів. Мовляв, росіяни – це ослов’янені, сьогодні майже літописні народи, як чудь, в’ть, ерзя, мещера і т. ін. І зробили слов’янами їх ми, українці.
Олександр Палій:
– Справді, сьогодні вчені різко ставлять під сумнів суто слов’янське походження Росії, яке росіяни стали доводити чомусь від часів Петра І, тобто якихось 300 років тому. Доти росіяни свою слов’янськість не виставляли. Свідчення цього – підручник з історії Росії кінця XVIII століття, де заперечено споріднений зв’язок Росії із Руссю (тоді так називалася Україна) і Польщею. Ще один відомий російський учений довів, що в крові росіян – 80% фінно-угорської крові. А це величезний масив народів, які заселяли і заселяють центральну частину Росії. Росія – це все-таки слов’янокультурна країна, бо слов’янізувала фінно-угорські племена, створила російський етнос, але в його основі – слов’янська культура.
Василь Балушок:
– Брати ми з росіянами за спорідненістю і носіями мов. Та навіть відомий російський археолог академік Валентин Янін заявив після останніх розкопок у Новгороді, “що поляки нам, росіянам, рідні брати, а українцям (“поляни придністровські” – так він нас назвав) – другі рідні брати”. І це подібне до правди. Бо фізичні предки в нас різні, відбулася слов’янізація народів, які перед тим ними не були. За часів Княжої доби слов’н планомірно пересиляли на “приєднані” території, наділяли там землею, аби захистити від німецьких і данських зазіхань. Слов’яни принесли фіно-угорцям православ’я, писемність, офіційною мовою стала саме слов’янська. І почали паралельно існувати два світи – слов’янський християнський і фінно-угорський язичницький.
– Відомий довоєнний український історик Юрій Липа ще на початку ХХ століття використовував такі дані: “…Українці зовсім немають групи “В”, зате 90% - іншу, таку як “A”, “AB” та “О”. Навпаки, в москвичів і моголів є до 80% групи “В”, зате брак інших груп”…
Василь Балушок:
– А я згадаю нині відомого українського історика-антрополога професора Сергія Середу, котрий із 70-х років ХХ століття на підставі порівняння зубного ряду, типу оволосіння, будови кисті та відбитків пальців досліджував останки предків українців й інших народів. Він доводить, що антропологічний тип населення середнього Подніпров’я не змінився ще зі скіфських часів, хоча до нього й додалися тюрські народи та інші, які були ослов’янені. Українці – індоєвропейці, у нас простежується досить виразний південноєвропеоїдний компонент, а в росіян – північний. Сьогодні українці – це “пояс шатенів”, наші антропологічні особливості – високий зріст, досить темний колір волосся і трохи світліший – очей. Коли ж слов’яни прийшли на Волго-Окське межиріччя, тобто на Новгородщину, то вони там застали фінно-угорські народи, запозичили в них засоби, які допомогли їм вижити в суворих умовах лісів і боліт, а тепер так до них зневажливо ставляться!
Якщо можна сказати, що велика частина населення України – це слов’янізовані іранці, тобто колишні скіфи та сармати і частково – тюрки, то росіяни - це слов’янізовані фінно-угори. Причому слов’янізація фінно-угрів тривала значно пізніше. Адже церковно-приходські книги фіксують набагато більші райони заселення Росії мордвою, іншими нині літописними народами, такими як мещера, іжора, мурома, меря, весь (впеси). Їх же фактично нині нема, хоча стали вони росіянами не так давно, як ми – українцями. Тобто ми – не росіяни, росіяни – не ми. Брати, але кожен із – нас – сам собою.
“ТОВАРИШ МОСКАЛЬ, НА УКРАИНУ ШУТОК НЕ СКАЛЬ”
(В. МАЯКОВСЬКИЙ)
– Що ж це за фінно-угри такі?
Олександр Палій:
– Фінно-угри – це етномовна спільність народів, яких нині є понад 20 мільйонів. Вони жили від Балтійського моря до Західного Сибіру. Це комі, удмурти, бесерм’яни, ерзяни і мокша, марійці, фіни, естонці, водь, іжорці, карели, вепси, мер, ханти, манси, угорці, мещера, муроми… В одних монголоїдні риси переважають, в інших домінує європеоїдна складова, у третіх – порівну. У мові мордви досі зберігаються українізми, скажімо, “рохамс” – “рохкати”, “рямигамс” – “ремигати”, “шивець” – “швець”.
Назви міст Центральної Росії, яким понад півтисячі років, переважно мають, за дуже невеликим винятком (як-от Ярослав, Володимир) фінно-угорську назву. Наприклад, Рязань – столиця мордовського племені ерзя; Москва, Нева, Ока – від фінського слова “йоккі” – річка, Волга – означає “біла вода” у фінно-угорських мовах; Кострома, Суздаль, Клязьма – та просто візьміть географічну карту і переконайтеся, що більшість давніх російських назв зі слов’янською етимологією не має нічого спільного.
– Наскільки наша відмінність помітна зовні?
Олександр Палій:
– Скажімо, князь Андрій Боголюбський був сином київського князя Юрія Довгорукого і половецької княжни. Його зовнішність за останками реконструював відомий російський історик-антрополог Михайло Герасимов. Ось у нього була виразна азійська зовнішність. Від князя та його братів пішла гілка московських князів…
А серед російських царів та їхньої політичної еліти XIV – XV століть теж помітне змішування з татарами, з якими вони воювали, мирилися, заманювали на службу до себе. Значна частина їх, перебуваючи при владі, мала татарські прізвища та зовнішність, а згодом – німецькі. Наприклад, Іван Грозний мав кілька колін прямих татарських родичів і справжню татарську зовнішність. Це стосується і Петра І – він був онуком татарки. На відомому зображенні київського князя Святослава, Ізяславовича від 1073 року в “Ізборнику Святослава” бачимо типового українського дядька з вусами. Чи маємо на печатці прижиттєве зображення Ярослава Мудрого – теж такого собі дядька з вусами.
А ось ще цікаві паралелі, встановлені угро-фіннологом, істориком Ростиславом Мартинюком. У Московії не було театрів, бо фінно-угри дійство сприймали як духовну наругу. А українець Феофан Прокопович зобов’язав єпархії щомісяця організовувати вистави, і першими акторами були саме українці. Ще фінно-угри вірили, що в бороді живе душа, а безборода людина перетворюється на вампіра. Уявляєте, як вони сприймали поголених українців? Брилу, на якій стоїть “мідний вершник” у Санки-Петербурзі, притягли з карельського священного гаю. Карели ще дуже довго приходили молитися до цього пам’ятника і сприймали Петра І як лицаря з Калювали… у Леніні злилася мордовська і єврейська кров. Недарма його поховали у мавзолеї на місці злиття Москва-ріки і Неглинонї – фінног-угри своїх вождів споконвіку бальзамували і ховали саме на злитті рік. Адже пролетаріат і середня ланка ВКП (б) сформувалися саме із ерзянського і мирянського плебсу, тому вони і вимагали, і підтримували таке поховання.
Єльцин був удмуртом, це навіть із зовнішності видно, що він – не слов’янин. Свого часу дивувалися, чому онук Єльцина, Борис, узяв прізвище діда, а не батька, Хайрумін, волзького болгарина. А все дуже просто: за удмуртським звичаєм, якщо в родині лише доньки, то перший син старшої доньки бере собі її дівоче прізвище. Тому Росія і має двох Борисів Єльциних – старшого і молодшого. “Братом по крові” Леніну є не тільки Єльцин, але й Володимир Путін. Його мати з Тверської області, з місцини, де компактно проживають карели. Вони переселилися туди в XVII столітті 9втікали від шведів-протестантів, адже були православні). У Тверській області були цілі повіти, де взагалі не знали російської мови, а для письма використовували фінно-угорські ієрогліфи. “Всеросійський староста” Михайло Калінін, уродженець тих місць, згадував, що в дитинстві дуже дивувалися, чому літери “А” і “Б” не є окремими словами, а буквами.
Сьогодні встановлено, що коріння Путіна – в народності вепси (слов’яни називали їх весями). До речі, вираз “за щучим велінням, за моїм хотінням” – шаманське заклинання вепсів, адже щука була їхнім тотемом. І відповідна казка – вепська.
Уже цілком “русскіє” мешканці Володимирської та Ярославської губернії користувалися мирянським ієрогліфічним письмом навіть у часи Першої світової війни. З’ясувалося це завдяки імперській військовій цензурі. Листи до родичів “мужички” писали “каракулями”. Спеціальне розслідування встановило, що це “понти”. Саме так називали своє письмо мешканці мирянських губерній Російської імперії. Уявляєте, як важко було росіянам у XVII – XVIII століттях засвоювати кирилицю? Саме тому києво-могилянці вважали росіян “тупими” і дивувалися, що лише дяки й піддячі так-сяк розуміють грамоту. Для росіян наша грамота тоді була справді китайською. І в сучасній російській мові кожне десяте російське слово має фінно-угорський корінь. Коли ми говоримо сьогодні “йолки палки”, то повторюємо мирянське “ех, життя” (“йолус” – життя). А пушкінського Балду пам’ятаєте? Це від мирянського “бол” – село. Балда – значить селюк.
Пушкін недарма став національним російським поетом. Крім африканської крові, в його жилах текла фінно-угорська. Пушкін – дуже розповсюджене ерзянське прізвище (від “пуш” – “липа”). Родове Болдіно – це мирянське поселення в Ерзяні. Легендарна Арина Родіонівна казки – поетизований фінно-угорський фольклор.
Якщо вже згадувати російських літературних геніїв, то Лермонтов є мокошою. А його рідна Пенза у перекладі з мокшанської означає “кінець шляху”. Іван Бунін – мещеряк, “буня” з мещерської – ґудзик. Сергій Єсенін поєднав мещерську і ерзянську кров. І Конєв був ерзя, і Жуков, і Власов, і Чапаєв. А слов’яни називають цей лицарський народ зневажливим словом “мордва”. А це те ж саме, що назвати українця “хохлом”.
… Українська генетична історія творилася з інших компонентів. Перший, головний, це слов’яни, і другий – скіфи та сармати, північно-іранські народи. Слов’яни зі скіфами та сарматами утворили такий етнос, як українці. Як бачите, у генетичному сенсі відмінність між нами просто очевидна! Тому ми й різні, ось як розійшлися за якихось 16 років незалежності. Росіяни й нині бояться демократії, щоб не розпастися. А треба сприяти відтворенню фінно-угорської свідомості росіян, – тоді вони не Крим і Слобожанщину впорядковуватимуть, а себе самих. А від того і ми, і вони виграють.
Надія БОДНАР
Джерело: газета “Експрес” №102 (3485) 19-26 липня 2007 року.
Тепер
Стаття пізнавальна, проте однобічна.
Змішування багатьох кровей за всіма правилами генетики дає сильне потомство. Не дивно, чому росіяни в основному такі вперті, войовничі і непосидючі. Доказом цього є величезна територія, яка була б ще більшою, якщо б імператор Олександр II не віддав за безцінь Аляску та інші північноамериканські колонії аж до самої Каліфорнії (тут далась взнаки саме слов'янська кров і широта натури: "Забирайте!"). Також це пояснюється тим, що працювати росіяни в основному не люблять. Освоєння земель потребує великих трудових витрат. Чому не люблять працювати? Знову ж це пояснюється генетикою. Прагнення дослідника, допитливість і спритність мисливця, рибалки у росіян сильніші за осілий спосіб життя і любов до землі, яка більш притаманна для українців. У осілих народів загалом вищий культурний рівень. Тому українці краще співають і танцюють, cильніше кохають. Так що тут все логічно.
Така моя думка. Позиція авторів статті підкреслює тільки духовну і культурну розвиненість українського етносу, забуваючи дослідити сторону матеріальну і практичну, про яку кажу я.
А тепер, до чого я веду.
Наголошуючи на генетичних відмінностях, чим ми тішимось? І наостанок...
Іван Бунін – мещеряк, “буня” з мещерської – ґудзик. Сергій Єсенін поєднав мещерську і ерзянську кров. І Конєв був ерзя, і Жуков, і Власов, і Чапаєв.А
Враховуючи, що фіни і угорці - то європейські нації вже давно і за всіма ознаками, можна зробити висновок, що у фіно-угорських народів генетично закладений більший потенціал, ніж у слов'ян.
Підтвердженням того є той самий фіно-угр Путін - найефективніший політик сучасності.
І найнебезпечніший, у світлі останніх подій.
